РИНКИ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ ТА ПОСЛУГ)

ДЕРЖАВНА СТАТИСТИКА ЩОДО РИНКУ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ ТА ПОСЛУГ) часто використовує Державний класифікатор 016 97, затверджений наказом Держстандарту України від 30.12.97 N 822, в розрізі за розділами, групами, класами, категоріями, під категоріями, типами та назвами товару, який використовується при здійсненні закупівель за державні кошти, Антимонопольним комітетом України та в багатьох інших випадках. Для зовнішньоекономічної діяльності до ДК 016 додаються система перехідних ключів до зовнішньоторгівельних номенклатур HS/CN та центральна класифікація товарів CPC. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, колишній Держстандарт України, був перетворений у Державну службу технічного регулювання України Указом Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010.

Для зовнішньоекономічної діяльності також використовуються товарна позиція, товарна підпозиція, товарна категорія та товарна підкатегорія УКТ ЗЕД, за якою в Додатку до Закону України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України" (із змінами, внесеними Законом України від 31 травня 2007 року N 1109-V) містяться преференційна, пільгова та повна ставки мита.

Частка ринку, як відсоток від обсягу ринку, визначається зг. п. 8 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням АМКУ № 49-р “Про затвердження методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку” від 05.03.2002 р.

На відміну від податкового регулювання, щодо стандартизації, контролю відповідності й ринкового нагляду над товарами, увесь 2010-й рік в Україні залишалася чинною наступна нормативно-правова база:

- стандарти (до імпортованих товарів в Україні застосовується національний режим сертифікації, встановлений Законом України № 2408-III від 17.05.2001 р. “Про стандартизацію”, Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. № 46-93 “Про стандартизацію і сертифікацію”, встановлюється Порядок митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. № 446. Перелік продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації в Україні, затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28 “Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні”),

- технічне регулювання (відповідно статті 13 Закону України від 01.12.2005 р. № 3164-IV “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” та статті 14 Закону України “Про захист прав споживачів” з метою недопущення ввезення на митну територію України продукції (товару), яка не відповідає вимогам технічних регламентів), Указом Президента України від 13 липня 2005 р. № 1105/2005 "Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики", Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики від 14 жовтня 2010 р. № 467 затверджено Перелік продукції, що підлягає оцінці відповідності вимогам технічних регламентів в Україні),

- оцінка відповідності (Закон України № 2406-ІІІ від 17.05.2001 р. “Про підтвердження відповідності”, інформуючи споживача, що продукція зареєстрована в системі УкрСЕПРО, також є Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики від 29.01.2007 № 6 “Про затвердження Переліку продукції, відповідність якої може бути підтверджена декларацією про відповідність”).

Верховна Рада України прийняла закон України вiд 02.12.2010 № 2735-VI “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та закон України від 2 грудня 2010 року № 2736-VI “Про загальну безпечність нехарчової продукції”. Проект Закону України від 01.12.2010 р. № 7408 “Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції” внесено до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України як суб'єктом законодавчої ініціативи.

Україна, разом з іншими одинадцятьма колишніми радянськими республіками, підписала 13 березня 1992 р. Угоду про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, згідно якої стандарти ГОСТ стали міждержавними на території дванадцяти колишніх радянських республік. До угоди є два протоколи - від 3 листопада 1995 р. та 20 червня 2000 р.

Згідно даних Держспоживстандарту, станом на 1 березня 2006 року фонд чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, складав 16765 стандартів. Ці стандарти за роками введення їх у дію та у відсотковому відношенні до загальної кількості розподілені таким чином:

1947 - 1959 роки - 84 стандарти (0,5 %);

1960 - 1969 роки - 973 стандарти (5,8 %);

1970 - 1979 роки - 6672 стандарти (39,8 %);

1980 - 1991 роки - 9036 стандартів (53,9 %).

Згідно даних Державної служби технічного регулювання України, було розроблено Програму перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди про технічні бар'єри у торгівлі Світової організації торгівлі, затвердженої наказом Держспоживстандарту від 13.03.2006 № 77. Всього за період з 1992 по 2008 роки розроблено, з урахуванням переглянутих, 137 національних стандартів.

Прийняття національних стандартів відбувається, згідно статті 11 Закону України від 1 грудня 2005 року № 3164-IV “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”, яка передбачає, що “міжнародні та регіональні стандарти приймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації”.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації створює технічні комітети стандартизації (ТК), на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів. Типове положення про технічний комітет стандартизації затверджене Наказом Держстандарту України від 20 травня 2002 року № 298.

Наказом Міністерства промислової політики України № 860 від 02.12.2009 року було затверджене рішення колегії Міністерства промислової політики України від 24 листопада 2009 року з питання "Про виконання планів впровадження Технічних регламентів" (саме Міністерство промислової політики України Указом Президента України від 27 грудня 2010 р. № 604 було реорганізоване в Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном).

Станом на листопад 2010 року було прийнято понад тридцять технічних регламентів. Технічні регламенти приймаються постановами Кабінету Міністрів України, який і призначає відповідального виконавця з впровадження.

Згідно статті 1 Закону України від 17 травня 2001 року № 2408-III “Про стандартизацію”, “орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів”.

Більшість технічних регламентів приймається наказами Державного комітета України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Державної служби технічного регулювання України), деякі – постановами КМУ. Згідно Закону України вiд 18.03.2004 р. № 1629-IV “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, встановлюються відповідні пріоритети. Технічний регламент безпеки машин та устаткування затверджено Постановою КМУ від 12 жовтня 2010 року № 933. Технічний регламент пересувного обладнання, що працює під тиском, затверджено Постановою КМУ від 05.11.2008 N 967.

Міністерство транспорту та зв'язку України  (Міністерство інфраструктури України) розробило технічний регламент прогулянкових суден і подало до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідної постанови, разом із планом впровадження на 2010-2014-й роки.

Проект технічного регламенту щодо правил маркування продуктів харчування існує лише у вигляді запланованого наказу Держспоживстандарту України.

До Постанови КМУ від 7 жовтня 2003 р. № 1585 “Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах” зміни не вносилися вже декілька років поспіль.

Розпорядженням КМУ від 19 травня 2010 року № 1070-р “Про затвердження плану першочергових заходів щодо реформування системи технічного регулювання“ відповідальними на 2010-2012 роки за підготовку та забезпечення виконання плану модернізації випробувальних, повірочних, калібрувальних і вимірювальних лабораторій з метою реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2010-2012 роки в межах бюджетних програм, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, затверджено Держспоживстандарт (після адміністративної реформи, Державну службу технічного регулювання України) та Мінпромполітики (Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном). .

Країна походження товару та критерії визначення країни походження товару та сертифікати про походження товару врегульовуються Главою 49 Митного кодексу України. Питання сертифікату про походження товару врегульовуються статтею 283 Митного кодексу.

Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України – це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби регуляторним вимогам, що врегульовується статтею 60 Митного кодексу України.

Згідно означення, наданого частиною 14 статті 1 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Детальніше питання організації, зон, здійснення та особливих процедур митного контролю описані у главах розділу ІІ Митного кодексу України.

Згідно означення, наданого частиною 15 статті 1 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Детальніше питання загальних положень та декларування, як складових митного оформлення, описані у главах розділу ІІІ Митного кодексу України.

Якщо підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність, то Митна вартість товарів та методи визначення митної вартості товарів визначені у розділі XI Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV. Згідно статті 259 Митного кодексу України, “митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу”.

Згідно статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) – основний метод;
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 268 - вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються, ст. 270 – бажано, товари того самого виробника);
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 269 - вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються);
4) на основі віднімання вартості (ст. 271);
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) – (ст. 272);
6) резервного – (ст. 273).

При визначенні митної вартості по ціні угоди відносно подібних (аналогічних) товарів використовується внутрішня база цін ДМСУ.

Визначення звичайної ціни міститься в п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 1.20 ст. 1 втратить чинність 01.01.2013 року, на пiдставi Податкового Кодексу України N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112 }), згідно із яким звичайною вважається ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. Починаючи з 01.01.2013 року, почне діяти стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Класифікатор додаткових складових до ціни договору, затверджені наказом Держмитслужби від 29.05.2009 № 506, містить наступні складові:

1) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 

2) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; 

3) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням (у податковому обліку – рядок 06.3.1 “витрати на пакувальні матеріали для затарювання на складах готової продукції” та рядок 06.3.2 “витрати на ремонт тари” додатку ВЗ до рядка 06.3 Податкової декларації з Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що відповідає субрахунку 804 “Витрати тари й тарних матеріалів” Плану рахунків бухгалтерського обліку); 

4) вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; 

5) вартість інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; 

6) вартість матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); 

7) вартість інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 

8) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів, та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 

9) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 

10) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 

11) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 

12) витрати на страхування товарів. 

Форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору затверджено Наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 № 506. Тож, рішення про визначення митної вартості товарів - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час та після закінчення операцій митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Зрештою, для підприємства, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, не останню роль відіграють умови продажу товару, зокрема, організація перевезення вантажів. Наказ Міністерства економіки № 201 від 6 вересня 2001 року затвердив положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), де передбачені обов’язкові умови, що повинні зазначатися у зовнішньоекономічному договорі, в якому вживаються правила “Інкотермс”.

Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції (рах. № 26, 27), згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291.

№ пор.	Назва операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Оприбуткована готова продукція, випущена основними і допоміжними цехами; напівфабрикати власного виробництва, продукція обслуговуючих виробництв і господарств, призначена для -	26	23, 25
	Передана на склад продукція, одержана від сільськогосподарського виробництва (рослинництва, підрозділів та ін.)	27	23
2.	Здійснена дооцінка готової продукції	26	423
3.	Здійснена уцінка готової продукції	946	26
4.	Готова продукція, використана для власних потреб підприємства, переводиться до складу матеріалів	23,94	26
5.	Готова продукція, використана для внутрішніх потреб основних і допоміжних цехів, для загальновиробничих і господарських потреб	23,91,92	26
6.	Списана виробнича собівартість реалізованої продукції	90	26
7.	Готова продукція, передана безкоштовно іншим підприємствам, інтернатам та ін.	90	26
8.	Втрати готової продукції (при стихійному лихові, некомпенсованому пожежах, аваріях тощо)	99	26
9.	Виготовлені і передані на склад напівфабрикати	25	23
10.	Передані на склад готової продукції напівфабрикати, призначені для реалізації	26	25
11.	Витрати списуються на рах. 79	79	90,92, 94,99

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сплата постачальникам за запаси (платіжна політика):

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості,

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (днів від чист. виручки),

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (днів від собівартості).

Коефіцієнт оборотності сировинних запасів (від чист. виручки),

Коефіцієнт оборотності сировинних запасів (днів від чист. виручки),

Коефіцієнт оборотності сировинних запасів (від собівартості),

Коефіцієнт оборотності сировинних запасів (днів від собівартості).

Отримання грошей від клієнтів (кредитна політика):

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості,

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (днів від чист. виручки).

Продаж запасів клієнтам (прогнозне зростання доходу (виручки) від реалізації послуг):

Коефіцієнт оборотності запасів готової продукції (від чист. виручки),

Коефіцієнт оборотності запасів готової продукції (днів від чист. виручки),

Коефіцієнт оборотності запасів готової продукції (від собівартості),

Коефіцієнт оборотності запасів готової продукції (днів від собівартості).

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

© ТОВ “Мультипрофіль-сервіс” РОЗМІСТИТИ РЕКЛАМУ НА САЙТІ.