Постанова КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1440 “Про затвердження Національного стандарту N 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”:

“…ставка капіталізації - коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення;

, для r – норми доходу на капітал.

Ставка дисконту - коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування. Ставка дисконту характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення в післяпрогнозний період, відповідно до якої на дату оцінки покупець може інвестувати кошти у придбання об'єкта оцінки з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов'язаних з інвестуванням;

, для r – норми доходу на капітал, та

для g – ставки сталого зростання (субрахунок № 441 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій,

або субрахунки №№ 431 та 432 Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ).

Під час прогнозування грошового потоку та відповідної норми доходу повинен бути врахований вплив ринкових умов на функціонування (використання) об'єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання”.

Постанова КМУ від 29 листопада 2006 р. № 1655 “Про затвердження Національного стандарту N 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів" пропонує наступні дві моделі:

“… абзац 2 пункту 23: “Основним методом розрахунку ставки дисконту для власного капіталу є метод кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний цілісний майновий комплекс порівняно з інвестуванням в альтернативні об'єкти, що характеризується мінімальним ризиком”.

Абзац 3 пункту 23: “Основним методом розрахунку ставки дисконту для інвестованого капіталу є метод середньозваженої вартості капіталу, який ґрунтується на врахуванні норм доходу на власний та запозичений капітал з урахуванням розміру часток власного та запозиченого капіталу в інвестованому капіталі”.

Абзац 4 пункту 23: “Застосування інших методів розрахунку ставки дисконту, проведення такого розрахунку на початок, середину або кінець кожного року (кварталу, місяця) прогнозного періоду обґрунтовується у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу”.

Що таке інвестований капітал?

Синонімом для інвестованого капіталу є активи, або навіть чисті активи. Методичні рекомендацiї щодо визначення вартостi чистих активiв акцiонерних товариств затверджені рiшенням Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку вiд 17.11.2004 р. N 485 (з урахуванням змiн показникiв фiнансової звiтностi). Для акціонерних товариств мінімальний розмір чистих активів встановлений частиною 3 ст.155 Цивiльного кодексу України.

Для підприємств приватної форми власності та для корпоратизованих підприємств користувач фінансової звітності найзручніше може порахувати інвестований капітал як суму власного капіталу (E) та запозиченого капіталу (D) у балансі (П(С)БО № 1) та у звіті про рух грошових коштів (П(С)БО № 4), зокрема, у фінансовій діяльності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31 березня 1999 року. Користувачі програмного продукту “1С: Підприємство 8” можуть формувати обидва звіти у меню “ЗВІТИ” – “РЕГЛАМЕНТОВАНІ ЗВІТИ”.

Не відомо, чи існує ця опція користувачі програмного продукту "1С:Підприємство 8. Бухгалтерія для бюджетних установ України", у випадку, якщо звіт про ЗВІТ ПРО ОЦІНКУ МАЙНА та ВИСНОВОК ПРО ВАРТІСТЬ ОБ’ЄКТУ ОЦІНКИ (відповідно до умов договору на проведення оцінки майна) готується для підприємства, що веде облік, згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 грудня 1999 р. N 114.

В якому контексті вживається норма доходу на інвестований капітал (Ka)?

, або

Ka = r_d * (D/V) + r_e * (E/V)

Норма доходу потрібна для складання фінансових планів, зокрема, для планування рентабельності активів понад норму доходу на інвестований капітал (Ka), або у випадку розподілу інвестованого капіталу на власний капітал і на запозичений капітал – для планування рентабельності власного капіталу понад норму доходу на власний капітал (Ke), а рентабельності запозиченого капіталу понад норму доходу на запозичений капітал (Kd).

Для об'єктів державної власності, згідно частини 17 статті 5 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V “Про управління об'єктами державної власності”, Кабінет Міністрів України “встановлює критерії ефективності управління об'єктами державної власності та порядок їх застосування”. Оцінка ефективності виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами які здійснюють управління об'єктами державної власності затверджена п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2007 р. N 832 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності”, яка відповідальним за проведення моніторингу призначила Міністерство економіки України (після адміністративної реформи 2010 року - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України). Інформацію до Міністерства економіки подають суб'єкти управління, ФДМУ, Держкомстат, Державний департамент з питань банкрутства та Міністерство фінансів України (щодо фінансових планів). Затверджений порядок містить критерії визначення ефективності управління об'єктами державної власності, з посиланням на Закон України від 21 вересня 2006 року N 185-V "Про управління об'єктами державної власності". Управління об'єктами державної власності вважається позитивним, якщо понад 75 відсотків суб'єктів господарювання, що належать до сфери управління суб'єкта управління, за звітний період виконали встановлені для них показники, задовільним - від 50 до 75 та негативним - до 50 відсотків. Досить цікавим є питання, яким чином встановлюються заплановані показники у фінансових планах. Згідно Господарського кодексу України, Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки. Наприклад, для державних комерційних підприємств, як однієї з форм державних унітарних підприємств, статтею 75 ГКУ встановлюється, що фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, або Кабінетом Міністрів України, або органами, до сфери управління яких вони входять. А самі “органи, до сфери управління яких входять державні
комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади з питань економіки до 1 серпня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління”.

Дисконтування грошових потоків для капіталу, інвестованого в результаті фінансової діяльності юридичної особи, за методом середньозваженої вартості капіталу містить переважно два проблемні питання:

1) прогнозування змін розмірів частки власного капіталу (E/(E + net D)) і запозиченого капіталу (net D/(E + net D)) в інвестованому капіталі (E + net D) на період прогнозування грошових потоків;

2) відображення податку на прибуток підприємств (T).

Протягом обраного періоду прогнозування, якщо розміри частки власного капіталу і запозиченого капіталу в інвестованому капіталі залишаються незмінними, то використовується одна ставка протягом всього періоду прогнозування. Якщо ж передбачаються зміни у цьому співвідношенні (збільшення, або зменшення коефіцієнту незалежності (КН), то норма доходу на інвестований капітал може бути іншою у кожному інтервалі періоду прогнозування, оскільки змінюється питома вага власного капіталу (E) і запозиченого капіталу (D).

Що стосується відображення податку на прибуток підприємств (T - рахунок № 98 за планом синтетичних рахунків, п. 26 П(С)БО 4, п. 33 П(С)БО 3 та П(С)БО 17), то існує два підходи, один з яких дисконтує податок на прибуток у складі чистих грошовіх потоків для інвестованого капіталу, а інший вираховує податок на прибуток підприємств у нормі доходу на запозичений капітал. В останньому випадку норма доходу на інвестований капітал називається середньозважена вартість капіталу. Все залежить від того, яким чином модифікується чистий операційний дохід та розраховуються операційні грошові потоки для інвестованого капіталу в результаті фінансової діяльності.

Якщо відомі бета-коефіцієнт для власного капіталу та бета-коефіцієнт для запозиченого капіталу, також як і розміри часток власного і запозиченого капіталу в інвестованому капіталі, можна вирахувати бета-коефіцієнт для інвестованого капіталу.

Зміни в операційних поточних активах і в поточних зобов'язаннях, як зміни в операційній діяльності, відображаються як у звіті про фінансові результати, так і у звіті про рух грошових коштів. На рівні грошових потоків найкращим мірилом щодо того, чи суб'єкт господарської діяльності заробляє грошові кошти від операційної діяльності є зміни в операційному робочому капіталі, а на рівні нарахувань – результат від операційної діяльності (субрахунок № 791). Але оскільки результат від операційної діяльності після сплати податків (фінансові результати від операційної діяльності після сплати податків) не враховує фінансову діяльність, цей показник не може включатися в оцінку цілісного майнового комплексу разом з середньозваженою нормою доходу на інвестований капітал (Ka), яка включає в себе дисконтування зобов'язань, що виникають в результаті фінансової діяльності (субрахунок № 792, П(С)БО 16).

Норма доходу на власний капітал – Ke

Для визначення ставки дисконту, тобто норми доходу на власний капітал, п. 23 Нац. Стандарту № 3 рекомендує в якості основного метод кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний цілісний майновий комплекс порівняно з інвестуванням в альтернативні об'єкти, що характеризується мінімальним ризиком. Зміст методу кумулятивної побудови полягає в тому, що до безризикової ставки оцінювачем суб'єктивно додаються премії за різні види ризику, пов'язані з конкретним інвестиційним проектом (страховий, ризик ненадійності учасників проекту, ризик неотримання передбачених проектом доходів). В економічній літературі вживається схожа за змістом багатофакторна модель арбітражного ціноутворення, в якій одразу декілька факторів ризику множаться на одиниці премії за ризик і додаються одна до одної. Кількість факторів в багатофакторній моделі арбітражного ціноутворення може визначатися шляхом тестування певного переліку біноміальних значень на статистичну значимість, з подальшим включенням статистично значимих факторів з 5%-м інтервалом довіри (наприклад, ставка курсового обміну, процент зростання ВВП, індексів промислового і сільськогосподарського виробництва, індексів цін виробників і споживачів) до розрахунку норми доходу на власний капітал.

Причиною, чому Кабінет Міністрів України рекомендує саме метод кумулятивної побудови, є швидше за все нерозвинутість організованого фондового ринку, що робить проблемним застосування в умовах України найуживанішої моделі оцінки капітальних активів (МОКА). Останній метод визначення норми доходу на власний капітал передбачає арифметичне додавання до безризикової ставки добутку “бета”-коефіцієнту систематичного ризику на премію за ризик.

У нижченаведеній формулі поділяються загальний, систематичний і несистематичний ризик:

Діагональна модель є просто спрощенням коваріаційної матриці:

Це є діагональна матриця, в якій всі ненульові елементи містяться на головній діагоналі, що проходить з лівого верхнього кута у правий нижній:

Премія за ризик є історичним відображенням функції корисності, що має від’ємну похідну другого рівня, яка в свою чергу відображає в математичному вигляді історичну відразу інвесторів до ризику.

Як позичальники фінансових ресурсів, так і незалежні оцінювачі на стороні продавця активів, ставлять під сумнів відразливість інвесторів до ризику, і навіть стверджують про ризик-нейтральність функції корисності, і що для гравців у казино функція корисності має позитивну похідну другого рівня. “Бета”-коефіцієнт систематичного ризику є добутком коефіцієнта кореляції між біржовими торгівельними цінами цінного паперу, що оцінюється, та біржовими торгівельними цінами диверсифікованого портфелю на прогнозні дисперсії торговельних цін обох складових. У випадку, якщо коефіцієнт кореляції від'ємний, то ставка дисконту за моделлю оцінки капітальних активів, а отже і норма доходу на власний капітал (Ke), буде меншою за безризикову ставку, що відображає в інвестиційному портфелі вигоду від диверсифікації несистематичного ризику, який не винагороджується жодними запланованими прибутками.

Історично на світових ринках у довгостроковій перспективі негативний коефіцієнт кореляції до валют та до диверсифікованого портфелю цінних паперів мають компанії, що займаються видобутком та продажем золота (XAU – ISO 959), срібла (XAG – ISO 961), платини (XPT– ISO 962) та паладію (XPD – ISO 964), оскільки вартість благородних металів, а отже і золотих запасів центральних банків та міжнародних фінансових установ під час світових негараздів часто зростає. Незважаючи на те, що у лістингу та у позалістингових біржових списках дев'яти фондових бірж України не знаходиться жодної компанії – виробника чи продавця благородних металів, оскільки виробник золота ДАК “Укрполіметали” є державною акціонерною компанією, а канали збуту золота, ювелірні заводи, ніколи не заявлялися до біржових списків, диверсифікація портфелю інвестора все одно можлива шляхом придбання в інвестиційний портфель банківських металів, наприклад з використанням інформації про ціни української біржі дорогоцінних металів, чи офіційні ціни НБУ.

При застосуванні моделі оцінки капітальних активів, бета-коефіцієнт для власного капіталу розраховується з урахуванням залученого капіталу.

Норма доходу на власний капітал важлива інвесторам не лише для розрахунку чистих грошових потоків для власного капіталу, але і для планування мінімально прийнятної рентабельності власного капіталу для усіх учасників та мінімально прийнятної рентабельності для власного капіталу від операційної діяльності (рентабельності власного капіталу від операційної діяльності, що визначається діленням чистого операційного доходу після сплати податків на власний капітал і вживається для розрахунку економічної доданої вартості. Означення чистого операційного доходу надане Стандартом № 1, затвердженим Постановою КМУ № 1440 від 10 вересня 2003 року: “прогнозована сума надходжень від використання об’єкта оцінки після вирахування усіх витрат, пов’язаних з отриманням цієї суми.”)

Запланована рентабельність власного капіталу, також як і стала (безстрокова) ставка зростання власного капіталу, особливо важливі для інвесторів, що здійснюють поточні інвестиції.

Норма доходу на запозичений капітал (неопераційне кредитування) - Kd

Яка ж норма доходності повинна застосовуватися незалежним оцінювачем при розрахунку норм доходу на запозичений капітал, при визначенні ставки дисконту за методом середньозваженої вартості капіталу як на стороні позичальника, так і на стороні позикодавця? Цю норму розраховують позичальники та позикодавці для визначення мінімально прийнятної рентабельності боргових зобов’язань, також вона важлива для незалежних оцінювачів. Комерційні банки зацікавлені, щоб ця норма була досить високою як для кредитів, що надаються суб’єктам господарської діяльності в інвестиційну діяльність (2072 А, 2073 А), так і для кредитів суб’єктам господарської діяльності в операційний робочий капітал (№ 2062 А, № 2063 А). Це саме стосується і покупців при первинному розміщенні корпоративних облігацій.

Після визначення частки запозиченого капіталу в інвестованому капіталі, іншим питанням залишається структура самого запозиченого капіталу, та визначення норми доходу на запозичений капітал, серед якого можливе як фінансування через облігації (рахунок 52), так і фінансування через нецільові (рахунки 50, 60, 61) чи цільові (рахунок 48) позики.

Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затверджена Постановою правління НБУ 480 від 27.12.04 р., затвердила Порядок складання статей квартального звіту "Баланс" банків України.

5	Кредити та заборгованість клієнтів	Групи рахунків 201, 202, 203, 206, 208, 210, 211, 212, 213, 219, 220, 222, 223, рахунки 2072, 2073, 2074, 2092, 2093, 2095, 2096, 2099, 2212, 2213, 2290, 2292, 2295, 2299, 2600А, 2605А, 2607, 2620А, 2625А, 2627, 2650А, 2655А, 2657, аналітичні рахунки балансових рахунків 2075, (2076), 2077, 2078, 2079, 2097, 2215, (2216), 2217, 2218, 2219, 2291, 2480, 2809, 2889, 3578, 3579, 3589
5.1	Резерви під знецінення кредитів	Аналітичні рахунки груп рахунків (240), (249), аналітичні рахунки балансових рахунків (2890), (3599)
5.2	Резерви у відсотках до активу	Рядок 5.2 = (5.1 : 5) · 100 %

Також з рядка 11 квартального звіту про фінансові результати комерційного банку можна ознайомитись зі структурою резервів, створених банком під заборгованість за кредитами.

11

Резерви під заборгованість за кредитами

Рахунки 6710, 6711, 6712, (7700(АП)), (7701(АП)), (7702(АП)), аналітичні рахунки рахунків 6715, 6717, (7705(АП)), (7720(АП))

Групи рахунків визначаються, згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженому Постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.04 р.

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то за методикою НБУ оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Класифікація кредитного портфеля, згідно п. 6 Постанови НБУ №279 від 06.07.2000 р.

Фінансовий стан позичальника (клас)	Стан обслуговування боргу позичальником (група)
	"добре"	"слабке"	"незадовільне"
"А"	"стандартна" (1% чистого кредитного ризику)	"під контролем" (5% чистого кредитного ризику)	"субстандартна" (20% чистого кредитного ризику)
"Б"	"під контролем"	"субстандартна"	"субстандартна"
"В"	"субстандартна"	"субстандартна"	"сумнівна" (50% чистого кредитного ризику)
"Г" (порушено справу про банкрутство позичальника)	"сумнівна"	"сумнівна"	"безнадійна" (100% чистого кредитного ризику)
"Д" (визнаний банкрутом)	"сумнівна"	"безнадійна"	"безнадійна"

З технічної точки зору, зі сторони позикодавця кредитні інспектори банку чи інші контактні особи повинні мати всю кредитну документацію позичальника, передбачену додатком № 3 до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління НБУ № 279 від 06 липня 2000 року. Згідно абзацу 2 пункту 1.11 цієї Постанови НБУ, у внутрішньобанківському положенні про порядок проведення кредитних операцій та та методиці проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) повинен міститися бізнес-план реалізації інвестиційного проекту та його самоокупності, який також можна буде використати за основу. На додаток до кредитних договорів та інших документів можна буде зробити запит у позичальника оборотно-сальдових відомостей по рахункам 50, 60, 61 і 95 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291.

Мінімальною дисконтною ставкою в національній валюті для банківської фінансової установи є ставка рефінансування, розмір якої визначається Постановами Правління Національного банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку." В залежності від того, хто є замовником для незалежного оцінювача звіту про оцінку цілісного майнового комплексу, або висновку про вартість об'єкту оцінки цілісного майнового комплексу, можна достатньо обгрунтовано доводити, що це повинні бути ставки:

- міжбанківського кредитування;

- гривневих кредитів та депозитів;

- річної доходності за облігаціями внутрішньої державної позики на вторинному ринку.

Зрештою, дисконтування грошових потоків для запозиченого капіталу залишає певний вибір суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання щодо норми доходу на запозичений капітал. Потрібно не забувати про різні норми доходу для забезпечених і для незабезпечених кредитів.

Альтернативно банківським позикам, запозичений капітал може залучатися у формі облігацій підприємств відкритих та закритих випусків. Абзац сімнадцятий пункту 3 розділу I Рішення ДКЦПФР № 322 від 17.07.2003 року “Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств” у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21.05.2008 р. N 505: “… Відкрите (публічне) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно або із залученням андеррайтера(ів), що уклав(ли) з емітентом договір про андеррайтинг, через організатора торгівлі”. Договір (доручення) на проведення розміщення (андеррайтинг) облігацій може бути і тристороннім – між емітентом, андеррайтером та організатором торгівлі.

Для розрахунку доходності Yi, при ціні облігації P, купоні Ci, номіналі N та кількості днів до оферти, або до погашення:

Див. формули для конвертування між номінальними та ефективними процентними ставками.

Модель оцінки капітальних активів також використовується і для визначення норми доходу на запозичений капітал (Kd), коли використовується бета-коефіцієнт для запозиченого капіталу.

В умовах фінансово-економічної кризи, коли позикодавці та покупці корпоративних облігацій відкритих випусків вимагають занадто високу норму на запозичений капітал, фінансове кредитування виглядає значно менш привабливим, у порівнянні з операційним.

___________________________________________________________________________________________________________________________________

© ТОВ “Мультипрофіль-сервіс” РОЗМІСТИТИ РЕКЛАМУ НА САЙТІ.