Під означення цілісного майнового комплексу, як комплексу, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, наданого статтею 191 Цивільного кодексу України 16 січня 2003 року № 435-IV, підпадають і ті унітарні підприємства, що діють як державні комерційні підприємства (ст. 74-75 ГКУ) та корпоратизовані підприємства, так і інші господарські товариства.

У Господарському кодексі України, прийнятому Законом України від 16 січня 2003 року N 436-IV державним та комунальним унітарним підприємствам присвячена Глава 8.

Згідно частини 8 статті 73 Господарського кодексу України, державні унітарні підприємства діють як

- державні комерційні підприємства (ст. 74-75 ГКУ), які мають статути, або

- казенні підприємства (ст. 76 ГКУ), які мають статути. Перетворення казенних підприємств у державні комерційні підприємства, що зобов'язані виконувати державні замовлення, здійснюється на підставі Постанов Кабінету Міністрів України.

Здійснення корпоративних прав держави врегульовується статтями 168-172 Господарського кодексу України, у тому числі щодо прав держави при створенні державних акціонерних товариств та за участю суб'єктів різних форм власності. Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року N 24-92 “Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” не надає права державним підприємствам бути засновниками або учасниками господарських товариств.

Стаття 169 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV робить посилання на оцінку корпоративних прав держави, що повинна здійснюватися за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Стосовно фінансової діяльності, рахунки №№ 431 “Результат виконання кошторису за загальним фондом” та 432 “Результат виконання кошторису за спеціальним фондом” рахунку № 43 у власному капіталі бюджетних установ є функціональним аналогом субрахункам № 441 “Прибуток нерозподілений” та № 442 “Непокритий збиток” у власному капіталі підприємств і організацій інших форм власності. У Плані рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. субрахунку № 431 бюджетної установи відповідає рахунок № 9111П “Поточні кошторисні призначення за коштами загального фонду державних бюджетів”, а субрахунку № 432 відповідає рахунок № 9112П “Поточні кошторисні призначення за коштами державного фонду державних бюджетів” розділу 91 “Кошторисні призначення” класу 9 "Позабалансовий облік". Поточні зобов’язання і довгострокові зобов'язання присутні у бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 грудня 1999 р. № 114, тобто бюджетні установи також можуть нарощувати запозичений капітал. У засобах масової інформації практично відсутні які-небудь повідомлення щодо зворотніх змін організаційно-правової форми, оскільки недоліком бюджетної організаційно-правової форми є надмірна зарегульованість, наприклад, діють жорсткі штатні нормативи та штатні розписи. Така зарегульованість, можливо, потрібна лише для секторів, що вироблять соціальні чи то комунальні продукти і послуги, або є стратегічно важливими чи складовими національної безпеки.

Стаття 5 Закону України від 21 вересня 2006 року N 185-V "Про управління об'єктами державної власності" “встановлює критерії ефективності управління об'єктами державної власності та порядок їх застосування” і визначає повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності. Частина 1 цієї статті визначає, що “Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом”. Частина 2 містить 26 пунктів, шо визначає відповідні повноваження Кабінету Міністрів України щодо управління об'єктами власності. 
 

Управління державною власністю переважно здійснюється Кабінетом Міністрів України та Фондом державного майна України, який здійснює свою діяльність на підставі Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року № 279/97-ВР.

Закон України від 04 березня 1992 року № 2163-XII “Про приватизацію державного майна” регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України. Також є чинним Закон України від 6 березня 1992 року № 2171-XII “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Згідно частини 2 статті 5 Закону України від 4 березня 1992 року N 2163-XII “Про приватизацію державного майна”, “приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення”. Порядок відчуження державного майна встановлений Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV:

- другим речення частини п’ятої статті 75,

- частиною четвертою статті 77,

- частинами 5-6 статті 141,

- статті 146 ГКУ.

Кабінет Міністрів України видав постанови:

- від 14.04.2004 № 467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності" (із змінами, внесеними постановою КМУ від 23.02.2004 N142) щодо упорядкування обліку юридичних осіб, проведення інвентаризації державного майна та за їх результатами формування, ведення і надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності Фондом державного майна України,

- від 30.11.2005 № 1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності".

З урахуванням вимог вищезазначених постанов доопрацьовано автоматизовану систему "Юридичні особи" та розроблено новий інструктивний лист.

Оцінка ефективності виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами які здійснюють управління об'єктами державної власності затверджена п. 3

Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2007 р. N 832 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності”, яка відповідальним за проведення моніторингу призначила Міністерство економіки України (після адміністративної реформи 2010 року - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України). Інформацію до Міністерства економіки подають суб'єкти управління, ФДМУ, Держкомстат, Державний департамент з питань банкрутства та Міністерство фінансів України (щодо фінансових планів).

Затверджений порядок містить критерії визначення ефективності управління об'єктами державної власності, з посиланням на Закон України від 21 вересня 2006 року N 185-V "Про управління об'єктами державної власності". Управління об'єктами державної власності вважається позитивним, якщо понад 75 відсотків суб'єктів господарювання, що належать до сфери управління суб'єкта управління, за звітний період виконали встановлені для них показники, задовільним - від 50 до 75 та негативним - до 50 відсотків.

Досить цікавим є питання, яким чином встановлюються заплановані показники у фінансових планах. Згідно Господарського кодексу України, Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

Наприклад, для державних комерційних підприємств, як однієї з форм державних унітарних підприємств, статтею 75 ГКУ встановлюється, що фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, або Кабінетом Міністрів України, або органами, до сфери управління яких вони входять. А самі “органи, до сфери управління яких входять державні
комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади з питань економіки до 1 серпня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління”.

Формування земельних ділянок, що підлягають продажу разом з об'єктом приватизації, або вносяться до статутних капіталів господарських товариств, є досить важливим. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин встановлюються статтею 17¹ Земельного кодексу України, в редакції в редакції Закону України N 309-VI від 03.06.2008 р., яка визначає, що “державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації”. Згідно частини 1 статті 5 Закону України від 4 березня 1992 року N 2163-XII “Про приватизацію державного майна”, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать “земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації”.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

© ТОВ “Мультипрофіль-сервіс” РОЗМІСТИТИ РЕКЛАМУ НА САЙТІ.