ТОВ "Мультипрофіль-сервіс"

КОМПЕНСАЦІЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ І ПРАЦІВНИКІВ

Сучасний стан корпоративного управління в Україні характеризується повним дилетантством багатьох акціонерних товариств стосовно можливості мотивації посадових осіб і працівників через їхню участь у фінансовій, а не в операційній діяльності товариства.

Є досить багато серйозних аргументів, що якомога ширша участь найманих посадових осіб та працівників в інвестованому капіталі має позитивний вплив на показники рентабельності активів. Одним з них є прив’язаність навиків працівників до певного обладнання. Наймані працівники надають значно ефективніші показники за результатами діяльності у компаніях, де запроваджено програми володіння цінними паперами для посадових осіб та працівників. Ці програми можуть включати в себе як володіння простими та привілейованими акціями, так і володіння корпоративними облігаціями. Недоліком першої форми є невизначеність дивідендної політики емітентів, оскільки підприємства, у яких інвестиції в операційний робочий капітал є прибуткові, сплативши податок на прибуток підприємств (рахунок № 98), і отримавши фінансові результати від звичайної діяльності (рахунок № 79), стоять перед вибором, чи перерахувати грошові кошти після сплати податку на прибуток підприємств на субрахунок № 441, забезпечивши таким чином високу ставку сталого зростання, чи сплатити грошові кошти у вигляді дивідендів на субрахунок № 671. Не всі емітенти втілюють політику вилучення акцій на рахунок № 45 за ціною, що збільшується на суму нерозподіленого прибутку (субрахунок № 441), на який не сплачуються дивіденди. У випадку відсутності програм вилучень акцій, і не володіючи значним пакетом у розмірі 10% від статутного фонду, посадові особи та працівники не можуть забезпечувати рентабельність капіталу, інвестованого в результаті фінансової діяльності, доцільніше придбавати привілейовані акції, у випадку наявності, або придбавати корпоративні облігації, що є менш ризиковою формою участі в інвестованому капіталі в результаті фінансової діяльності підприємства. Іншою перевагою придбання працівниками облігацій підприємств емітента є загроза економічного і бухгалтерського розбавлення у випадку фінансування додатковими емісіями. І все ж таки, якщо використовувати прості, а не привілейовані акції, можна нараховувати дивіденди на субрахунок № 671 на всі прості акції і запровадити програму реінвестування дивідендів для власників контрольного пакету.

Якщо аналізувати витрати на оплату праці (рахунки №№ 66 – розрахунки за виплати працівникам, 65 – розрахунки зі страхування, 81 - витрати на оплату праці, 82 – відрахування на соціальні заходи) не через грошові потоки, що затверджено ПС(Б)О № 3, а через нарахування у звіті про фінансові результати, затвердженому ПС(Б)О № 4, що включає економічну проводу амортизації (рахунки №№ 66). Захищеність статей гарантується забезпеченнями наступних витрат на балансі, що має код балансу № 47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

ПС(Б)О № 3 затвердив рахунок “забезпечення матеріального заохочення”, який записано після чистого прибутку. Проблеми з тлумаченням терміну “забезпечення матеріального заохочення” стосується не лише питання, чи ці заохочення стосуються лише показників операційної діяльності, чи операційної та фінансової діяльності разом. Проблема стає ще серйознішою, якщо врахувати, що звіт про фінансові результати – це лише економічні проводки, які відображають нарахування за датами укладання договорів з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, та економіну проводку амортизації, і зовсім не відображають грошові потоки. Не зрозуміло, яким чином забезпечення матеріального заохочення з ПС(Б)О № 3 відповідає синтетичному субрахунку № 812 “премії та заохочення”, що є частиною операційної діяльності, особливо якщо забезпечення матеріального заохочення стосується не лише операційної, але і фінансової діяльності. Також, якщо у середовищі посадових осіб є юридичні особи, можна було б зробити ці юридичні особи членами спостережних рад разом з фізичними особами, та передбачити фонд оплати праці членам спостережної ради.

Згідно П(С)БО 13 “Фінансові інструменти”, прості і привілейовані акції є фінансовим інструментом власного капіталу. Вилучення простих акцій емітентом є формою розрахунків з учасниками, альтернативною дивідендам. У випадку проведення вилучення з анулюванням простих акцій, позитивним ефектом для власників, що залишаються акціонерами, є економічне антирозбавлення їхньої частки у статутному фонді і бухгалтерське антирозбавлення чистого прибутку на просту акцію. Антирозбавлення чистого прибутку може мати стимулюючий ефект на власників при прийнятті корпоративних рішень при злиттях та поглинаннях. Згідно п. 25 П(С)БО 13, витрати на випуск або придбання інструментів власного капіталу відображаються зменшенням додатково вкладеного капіталу, а за його відсутності – зменшенням нерозподіленого прибутку (збільшенням непокритого збитку). Згідно п. 28 П(С)БО 13, прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу емітент відображає збільшенням (зменшенням) додаткового вкладеного капіталу.

Окремим питанням залишається сплата податку на прибуток (рахунок № 98). Адже розрахункам з учасниками передує сплата податку на прибуток, який згідно звіту про рух грошових коштів, є складовою операційної діяльності, у той час як сплата дивідендів (субрахунок № 671) є результатом фінансової діяльності. Податок на прибуток підприємства також є важливим для рентабельності власного капіталу, але оскільки звітом про рух грошових коштів цей податок можна віднести до операційної діяльності, то він аналізуватиметься як складова операційної діяльності.